Гепатит С: особливості та діагностика

Преображаріум і мережа медичних лабораторій Сінево розпочинають соціальний проект “Що треба знати про гепатит С”. Чим небезпечне це захворювання, які його особливості, шляхи передачі та як вчасно діагностувати розповіла гепатолог-інфекціоніст, кандидат медичних наук Анна Заплотна.

Гепатит С — це інфекційне захворювання, яке спричинює однойменний вірус. Якщо вірус гепатиту С зберігається в організмі людини більше шести місяців, з гострої форми захворювання переходить у хронічну. У 85% інфікованих формується хронічний вірусний гепатит С.  Лише невеликий відсоток щасливчиків (15-20%) одужують самі по собі після перенесення гострого гепатиту С, і у них не розвивається хронізація захворювання.

660x351_1_594213fa166a61a4ff20f64d5dbd43b4@1500x796_0xc0a839a2_17920862981469707050

Як діє вірус гепатиту С

Потрапляючи в організм, він одразу прямує до печінки, викликаючи її запалення. Там вірус живе  і пошкоджує печінкові клітини. Печінка схильна до самовідновлення, але коли захворювання триває довго, в ній розвивається сполучна тканина, яку називають фіброзом. Печінка ущільнюється, кількість здорових клітин зменшується і її основні функції (дезінтоксикація, здатність виробляти білки, фактори згортання крові та ін.) порушуються. Коли сполучна тканина розвивається дуже інтенсивно, вона пронизує печінку, змінюючи її будову. Як наслідок, у людини формується цироз печінки, що супроводжується вираженою слабкістю, жовтяничним  синдромом, шкірним свербіжем, накопичуванням рідини в животі. Крім того, з’являються прояви латентної енцефалопатії (неврологічної патології головного мозку), пов’язаної з порушення дезінтоксикаційної функції печінки. Людина  стає дратівливою, погано запам’ятовує, погано спить, в неї з’являється неадекватність в поведінці.

Небезпеки хронічного гепатиту С

З часом  в людини, хворої на гепатит С, може розвинутися цироз печені. Сполучна тканина порушує структуру і архітектоніку печінки, вона не справляється зі своїми основними функціями. Через деякий час у хворого може бути декомпенсація цирозу печінки з накопиченням рідини у черевній порожнині або кровотечею з вен стравоходу. Цироз печінки є тим фоном, на якому може розвиватися первинний рак печінки, який називають гепатоцеллюлярною карциномою. Саме цироз і гепатоцеллюлярна карцинома є основними причинами, які вкорочують тривалість життя людини.  За даними ВООЗ, в Європі від цирозу та карциноми, пов’язаних з гепатитом С, щороку помирає 85 тисяч людей.

Симптоми захворювання

Для гепатиту С характерний безсимптомний або малосимптомний перебіг. У людини немає ніяких скарг, вона себе чудово почуває, веде звичайний спосіб життя і може наражати себе на ризик, що виникає при перебігу захворювання. При гострому гепатиті С буває зниження апетиту, нудота, неприємні відчуття в верхній частині живота, яку пацієнти описують як тяжкість або дискомфорт. Може бути жовтяничний синдром, потемніння кольору сечі. На жаль, виражені клінічні симптоми бувають нечасто, а в більшості випадків вони відсутні. Людина не звертається до лікаря і діагноз не ставиться вчасно. Це основна причина, чому гострий гепатит С зазвичай не діагностується, не лікується та трансформується в хронічний. Для хронічного гепатиту С характерні невмотивована втомлюваність, слабкість, знижена працездатність. Це симптоми, за наявністю яких варто провести обстеження на виявлення гепатиту С.

Шляхи зараження

Зараження відбувається парентерально, тобто через кров або предмети, на які потрапляє кров при безпосередньому контакті. Захворіти в побуті, в процесі звичайних щоденних контактів, як поцілунок, рукостискання, користування спільними предметами (посуд, рушники, ложки, виделки) неможливо. В побуті передача вірусу можлива через спільне користування багаторазовими предметами, на які може потрапляти кров (зубні щітки, приладдя для гоління чи манікюру). Найчастіше інфікування відбувається через медичні або немедичні маніпуляції з використанням багаторазового інструментарію, який недостатньо простерилізований. Можливе зараження при переливанні крові чи препаратів крові. Останніми роками цей фактор передачі гепатиту С мінімізований, бо всі донори в країні обов’язково тестуються на віруси, в тому числі і на гепатит С. Вірус рідко передається статевим шляхом, в межах 3-5%, частіше — при більш травматичному незахищеному сексі, коли можливе пошкодження слизової. Ризик передачі вірусу від матері до дитини дуже невисокий, не перевищує 5%. В основному, це може бути в момент родів при безпосередньому контакті новонародженого з кров’ю матері. При грудному годуванні вірус не передається, окрім випадків, коли є ушкодження сосків (тріщини) матері або ротової порожнини дитини. Захворювання не передається через укуси кровососних комах, таких як комарі, кліщі і інші. Вірус нестійкий в навколишньому середовищі, його життєздатність припиняється за 16-18 годин. У великих згустках крові – максимум до 4 днів.

1

Групи ризику

Особи, які часто зазнають частих медичних маніпуляцій, в тому числі стоматологічних. Пацієнти відділень гемодіалізу. Особи, які внутрішньовенно вживають наркотичні речовини, якщо користуються багаторазовими голками. Особи, які зазнають немедичних маніпуляцій — пірсинг, татуаж, перманентний макіяж, манікюр, педикюр. За офіційними даними, в Україні близько 5% населення живуть з інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту С. Тобто понад 2 мільйони людей. В окремих групах ризику ці показники можуть бути вищими. Серед тих, хто часто госпіталізується через хронічну патологію і потребує інвазивних медичних маніпуляцій, доля інфікованих складає 12%.  А серед пацієнтів наркодиспансерів цей показник сягає 70%. 

Профілактика захворювання

Вакцини проти вірусу гепатиту С не існує. Тож імунопрофілактика, в тому числі постконтактна (якщо людина мала контакт з інфікованою кров’ю) неможлива. Єдина профілактика — знати про способи інфікування та ризики. Відвідувати перевірених стоматологів, перевіряти стерильність інструментів, роблячи манікюр чи педикюр. А також періодично проходити лабораторні обстеження.

Обстеження та діагностика гепатиту С

Інкубаційний період захворювання складає декілька місяців –в середньому 7-28 тижнів. В цей час у людини немає клінічних проявів і лабораторних відхилень. В кінці інкубаційного періоду методом ПЛР може визначатися РНК вірусу. Потім з’являються антитіла до вірусу гепатиту С — і вони зберігаються в подальшому, коли відбувається хронізація захворювання. Саме на виявленні антитіл і будується діагностика. Якщо людина хоче дізнатися, чи є в неї це захворювання, перш за все треба здати аналіз на антитіла (імуноглобуліни) до вірусу гепатиту С. Деякі лабораторії роблять сумарні антитіла, або окремо антитіла класу М і антитіла класу G. При гострому гепатиті С у крові людини виявляють РНК гепатиту С і імуноглобуліни класу М — це свіжі антитіла. Для діагностики хронічного гепатиту ми використовуємо антитіла класу G, які з’являються пізніше і у хворих хронічним гепатитом С мають бути присутні постійно.

Якщо у людини знайдені антитіла, далі проводяться більш детальні дослідження, в тому числі з визначенням РНК вірусу гепатиту С методом ПЛР. Однак з цього аналізу не варто починати дослідження. По-перше результати можуть бути хибно позитивні. А по-друге, якщо антитіла завжди присутні в крові хворого, то РНК вірусу може бути в невеликій концентрації і виявляється не завжди.

В обов’язковий набір для скринінгу входять печінкові проби – це АЛТ (аланінамінотрансфераза), АСТ (аспартатамінотрансфераза), білірубін та його фракції. Якщо при лабораторному обстеженні випадково виявляють підвищення АЛТ і АСТ, це привід для обстеження на антитіла до гепатиту С. Обидва ферменти знаходяться всередині печінкової клітини. Якщо вона пошкоджується чи гине, ці ферменти, потрапляють в кров — і є свідченням того, що печінка уражена. При гострому перебігу захворювання ці показники підвищується в кілька десятків разів.

Будь-які результати аналізів можуть бути хибнопозитивні. Якщо людина здає аналізи вперше і знаходять антитіла, особливо коли при цьому печінкові проби (АЛТ, АСТ) нормальні, рекомендують зробити аналіз в лабораторії повторно, щоб переконатися у наявності антитіл. Якщо у крові знайдені тільки антитіла без РНК ВГС та без підвищення рівня АЛТ і АСТ, то це може бути показник одужання після перенесеного раніше гострого гепатиту С. Така людина має знаходитися під контролем лікаря не менше року, щоб періодично перевіряти, чи нормальні печінкові проби (АЛТ, АСТ) та чи відсутня РНК вірусу гепатиту С. Якщо показники будуть в нормі, а РНК не виявлений, це може означати, що така людина одужала від гострого гепатиту С.

Ультразвукове дослідження (УЗД) печінки на ранніх стадіях гепатиту С не є інформативним, бо зміни часто відсутні. На пізніх стадія може спостерігатися зміна ехогенності печінки, збільшення селезінки. Але УЗД потрібне для відстеження динаміки захворювання, якщо воно виявлене.

Автор: Марія Бєляєва

hepatit-c-02

 

У наступному матеріалі в рамках проекту читайте про лікування гепатиту С та рекомендації для хворих.

Реєструйтеся, щоб отримати знижку на обстеження в лабораторії Сінево. 

РЕЄСТРАЦІЯ