Як вилікувати гепатит С: віра й оптимізм

Як перемогти гепатит С? У рамках спільного проекту ПРЕОБРАЖАРІУМУ та мережі лабораторій СІНЕВО «Що треба знати про гепатит С» ми підготували для вас історію Ірини Ревенко, яка боролася з вірусом понад 20 років і зрештою здолала його.

Ірині 27 років. Проблеми зі здоров’ям почалися, коли дівчині було п’ять: лікарі діагностували  гострий лімфобластний лейкоз, тобто рак крові. Іра пройшла хіміотерапію, результати були хороші. І для більшого ефекту лікарі вирішили зробити переливання крові. Кров була інфікованою одразу на два віруси – гепатит В і гепатит С.

14089016_1230740900312166_4143439808691068986_n

— Спочатку діагностували гепатит В, за зовнішніми проявами. А коли проходила лікування в Німеччині виявили ще й гепатит С, — пригадує Ірина. — Формулювання у виписці було таким, що під час лікування був виявлений гепатит. Ніхто не писав, що це сталося через інфіковану кров. Тоді було багато таких як я, заражених вірусами дітей, однак жодної компенсації добитися не вдалося. У той час, а це була середина 1990-х, кров донорів перевіряли на ВІЛ-інфекцію і СНІД. На гепатит аналізи коштували дорого, тож держава не виділяла на це кошти.

Два гепатити та рак крові у ремісії лякали лікарів. Єдине лікування, яке тоді існувало – інтерфероном та копегусом – могло викликати рецидив раку. Для моєї родини, що виховувала шістьох дітей, лікування гепатитів було дорогим, батьки шукали спонсорів і просто небайдужих людей. Я пройшла перший 6-місячний курс, однак лікування не було ефективним. За кілька років знову сталося загострення.

 

Ірина проходила курс лікування тричі, однак не до кінця. Організм не витримував, постало питання: чи продовжувати лікування, яке загрожувало життю, чи зупинитися, і далі жити з гепатитом. Вирішили не ризикувати.

 

IMG_5423

—  Лікування було одразу проти обох гепатитів. Тоді воно викликало багато побічних ефектів, важко переносилося і давало незначний ефект.  За три спроби лікування препарати не вбили віруси. Вони мутували та мали імунітет до лікування. Вірус гепатиту С в мене завжди виявлявся, як і його кількість. Гепатит В то був виявлений, то ні, але лікарі пояснювали, що в крові його мало, тому не завжди аналізи його показують. Сьогодні гепатит С завдяки новим препаратам можна вилікувати в 98%, а ось гепатит B —  майже невиліковний. Він переходить в хронічну форму і лікується лише при загостренні, —  ділиться Ірина.

У благодійному фонді «Пацієнти України»  вона дізналася про безкоштовну програму лікування гепатиту, коли препарати хворим видають за державний рахунок. Програма була започаткована у 2013 році, після того, як громадськість провела акцію «Приречені», про це написали медіа, і держава була змушена звернути увагу на захворювання, від якого помирають люди.  

IMG_5491

Дівчина встала в чергу на лікування – спочатку в Інституті епідеміології та інфекційних захворювань імені Громашевського (вул. Амосова, 5), потім  звернулася до Київської міської клінічної лікарні № 5 (вул. Відпочинку, 11). Знову проводилися дослідження, здавалися аналізи, а це коштувало кілька тисяч гривень. А лікування все не було…

— Мій стан не був занадто важким, тому я довго не могла потрапити на цю програму. Держава покриває дуже маленьку потребу в лікуванні. Потрапляють переважно люди, які перебувають у тяжкому  стані і потребують препаратів першочергово. Врешті решт, мені повідомили, що державна  програма безкоштовного лікування мені не підходить. Там була прописана певна схема з препаратів, які мені не варто було б вживати. Тоді мені запропонували альтернативний варіант, коли за власний кошт я купую на чорному ринку один препарат, інший отримую за державною програмою, і проходжу 3-місячний курс. Звісно, я вирішила використати цей шанс, — згадує Ірина. —  Після першого ж місяця вже був негативний результат по гепатиту С. Після другого і третього також був негативний результат по гепатиту С, так само і за три місяці після. Вже минуло більше півроку. Я ще не здавала аналізи, але щиро вірю, що ця проблема забута назавжди. Гепатит В я навіть не обстежувала, за результатами останніх аналізів в крові його було дуже мало, вирішили не чіпати його.

Довготривалий перебіг захворювання і лікування позначилися на здоров’ї Ірини. Між курсами вона проходила відновлювальну терапію. На щастя, печінка не отримала значних пошкоджень: якщо раніше діагностували фіброз першої стадії, то перед курсом він був нульової стадії.  Але після остаточного лікування гепатитів Іра стала хворіти частіше. 

— Мені доводиться постійно підтримувати різні системи організму. З чоловіком відкладаємо питання вагітності, бо весь час маю якусь проблему зі здоров’ям. Коли виліковую одне, вилазить щось інше. Останнім часом турбують ГРВІ, ангіна, гайморит, — зізнається дівчина. – Я обстежувала свій організм, знаю всі проблеми і вирішую, що лікувати, а що може почекати. На щастя, гепатит в мене позаду завдяки небайдужим людям та Богу.

Сьогодні Ірина Ревенко й сама допомагає тим, хто зіткнувся з хворобою і не знає, що робити далі. Насамперед, дівчина радить більше дізнаватися про можливість лікування за державною програмою. 

Необхідну інформацію про лікування надають благодійний фонд «Пацієнти України», мережа ЛЖВ, яка бореться з ВІЛ-СНІДом і гепатитом, Міжнародний фонд Альянс, який займається переважно групами ризику. 

— В будь-якому разі не варто впадати у відчай, а шукати достовірні джерела інформації про вірус, лікування, кошти, підтримку та  рухатися вперед, — впевнена вона. —  Гепатит  — це не вирок, якщо вірити, налаштовуватися на краще і досягати цього. Гепатит можна вилікувати. А ось песимізм вбиває людину. На жаль, гепатит С проявляється вже на запущених стадіях, і тоді людина зіштовхується з браком часу, необхідно якнайшвидше приймати рішення, що робити далі, й лікуватися. Печінка – орган, що піддається регенерації та самовідновленню. Буває, що люди одужують навіть з цирозом печінки.

Моя історія – приклад для інших, що ніколи не треба опускати руки. Пам’ятати, що Бог не дає надсил —  саме це давало мені змогу поплакати, встати і йти далі.  Я була впевнена, що це посильно, що це мене не зламає. Мої аналізи дивували лікарів. Моя печінка в гарному стані. Я зрозуміла, що захворювання можливо пережити і я від цього не помру, в мене інша місія. Мене не вбив рак, не вбив гепатит. І якщо я своєю історію можу комусь допомогти знайти в собі сили, то можливо саме для цього я й пройшла цей важкий шлях. 

318888_416264241759840_142337771_n

«Гепатитний» побут: правила і обмеження

— Моє оточення давало змогу мені відчувати себе здоровою. Але я завжди знала, і мама мені нагадувала, що я особлива дитина у зв’язку зі своїм здоров’ям. Особливих проблем у побуті не було. Хоча якось моя близька подружка сказала: чому в тебе вдома немає окремої тарілки і чашки? На жаль, не всі поінформовані, що таким шляхом вірус не передається, — розповідає Ірина. – У ситуаціях, де є зона ризику – коли здавала кров, у стоматолога, майстра манікюру, завжди попереджала про своє захворювання. Але бувало так, що кров брали без рукавичок, кажучи, що нічого страшного. Безвідповідальність людей лякає – мені не все одно, бо я знаю, що це, і дуже не хочу бути людиною, яка передасть вірус комусь ще. Один з найбільших страхів – передати його дитині. Сподіваюся, цієї проблеми більше немає, і я ніколи не зіштовхнусь з нею.

Для хворих на гепатит С важливо дотримуватися дієти, бо неправильне харчування шкодить печінці.

— Дієта – це вже частина мене. Я дуже поганий їдок, але завжди знала, як маю харчуватися, і ніколи не зловживала жирними та смаженими стравами, — говорить дівчина. —  Як людину, що виросла на лікарняних стравах, мене не бентежить їжа, позбавлена смаку. Я не відмовляюся від фастфуду, просто його обмежую. Я вже доросла і розумію, що шкідлива їжа не просто вдарить мені по печінці, а й потім ще десь вилізе. Звісно, в період загострення захворювання я була на особливому харчуванні. Я вважаю, що всього має бути в міру. Цей висновок зробила, коли ще в студентські роки на сніданок я випила чай з шоколадом, на обід каву з шоколадом, а потім ще й вдома поїла шоколаду – мій організм не витримав і просто «викинув» його. Лікар сказав, що зірвала печінку шоколадом. 

563477_416263911759873_1819359456_n

У школі Іра була звільнена від уроків фізкультури – їй не можна було перевантажуватися, ударятися, бігати, бо це також могло зашкодити печінці та загальному станові.

— Тим не менш, я ходила на уроки фізкультури. Звісно, мені не ставили оцінки, бо я звільнена, але ніколи не хотіла сидіти на лавці запасних. Я веду активний спосіб життя, він допомагає мені бачити його сенс. Лікарі багато разів виносили мені вирок та вони помилялися. Моя надія, віра, прагнення жити, можливо, були навіть більш ефективні, ніж препарати, які тричі мені не допомогли, —  каже дівчина.

Ще одне, від чого довелося відмовитися — море. Гепатит і сонце – речі не дуже сумісні. 

— Я виросла в ялинках, всі були на морі, а я — в Карпатах. Лише коли вийшла заміж, побувала на морі кілька разів по тижню, в дитинстві в мене такої розкоші не було, — зізнається Іра.

Автор: Марія Бєляєва

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Нет комментариев

Ответ на комментарий

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: